В контексті способу та якості подання просторових даних та їх взаємодії з іншими системами управління інформацією, часто виникають такі питання як необхідність мати структуру даних, формувати системи управління даними, передавати дані до кадастрових систем (наприклад містобудівного кадастру), використання їх для прийняття рішень тощо.
Дуже часто при цьому зустрічається такий термін як "інтероперабельність" (з англ. здатність до взаємодії). Далі ми розглянемо поняття “інтероперабельності” на одному із прикладів, найбільш близькому в нашій повсякденній роботі.??
Що ж таке інтероперабельний набір даних? Це такий набір даних, яким користувачі можуть легко обмінюватися між собою та використовувати для своїх потреб. Щоб таке стало можливим, всі користувачі мають розуміти з чого складається та для чого призначений такий набір даних. Із цього виникає необхідність чіткого визначення правил формування даних (специфікації, стандарти тощо), та/або потреба у відкритій еталонній структурі даних (тобто описі структури набору даних для потенційних його користувачів).
Добре сформований набір даних із відкритою описаною структурою - це основа для того, що такий набір буде ефективно використаний для тих чи інших цілей, а також інтегрований в інформаційні, аналітичні, кадастрові системи тощо.
Такий набір правил може бути визначено за допомогою каталогу класів об'єктів згідно стандарту ISO 19110, який містить вичерпний перелік класів об'єктів (фактично груп/таблиць/шарів, які об'єднують в собі об'єкти із схожими (однаковими властивостями). Докладніше про те, що таке каталог класів та як ми його реалізували та використовуємо в свої роботі розкажемо в наступних публікаціях. Маючи такий чітко визначений опис правил набору даних (каталог даних), той, кому ці дані передаються, зможе легко його інтерпретувати, вивчити та використовувати. Навіть якщо при цьому отримувач даних має свої “правила” (свій каталог, структуру), він зможе конвертувати отриманий набір даних в свою систему (в свою структуру даних, базу даних тощо), оскільки зможе чітко за описами співставити дві структури даних. Для наборів даних (систем, баз даних тощо) із чітко визначеною (описаною) структурою може бути налагоджений автоматичний обмін через інтерфейси ПО.
Коли ж набір створений за невідомими правилами, то час та ресурси на його інтерпретування одразу збільшуються. Більше того з'являться певна вірогідність того, що частина даних буде втрачена через невірну інтерпретацію або взагалі неможливість їх інтерпретувати.
Про це говорить міжнародний стандарт ISO 19118, який визначає правила перетворення (кодування) геопросторових даних в системно-незалежну структуру. Де наголошується на двох основних аспектах забезпечення інтероперабельності між різнорідними системами:
☑️необхідність визначення складу та логічної структури набору даних (прикладної схеми, яка описує структуру і зміст набору даних, який представляє собою предметну область, наприклад, які схеми входять до набору даних, з яких класів складаються ці схеми відповідно до каталогу тощо);
☑️необхідність визначення незалежної від системи та платформи структури даних, яка подаватиме дані відповідно до прикладної схеми (докладний опис класів (таблиць, шарів), їх атрибутів, класифікаторів).
Отже, процес перетворення даних базується на визначенні таких трьох складових: структура вхідних даних (каталог об’єктів), структура вихідних даних (каталог об’єктів) та правила перетворення між елементами структур вхідних і вихідних даних.
Використання принципу інтероперабельності дає можливість користувачу створити стабільні інформаційні системи управління територіями на локальному рівні, які легко інтегруватимуться із загальнодержавними системами, системами інших користувачів і не залежатимуть від типу програмного забезпечення.